[1] Третього дня було весілля в Кані Галілейській, і мати Ісуса була там. [2] Ісус зі Своїми учнями теж був покликаний на весілля. [3] Коли закінчилося вино, мати Ісуса сказала Йому: ―Вони не мають вина. [4] Ісус відповів їй: ―Жінко, що Мені й тобі до цього? Ще не настав Мій час. [5] Його мати сказала слугам: «Робіть те, що Він вам скаже!» [6] За юдейським звичаєм очищення там стояло шість кам’яних посудин для води. Кожна з них містила дві або три міри. [7] Ісус сказав їм: «Наповніть посудини водою!» І вони наповнили їх по вінця. [8] Потім сказав їм: «А тепер зачерпніть та віднесіть управителю свята!» Вони зробили це. [9] Коли управитель скуштував води, яка стала вином, – а він не знав, звідки воно, лише слуги, які зачерпнули воду, знали, – то покликав нареченого [10] й сказав йому: «Кожна людина спочатку подає хороше вино, а коли гості нап’ються, подає гірше. Ти ж тримав хороше вино дотепер». [11] Так Ісус у Кані Галілейській поклав початок знаменням, через які показав Свою славу, і Його учні повірили в Нього. [12] Після цього Ісус разом із матір’ю, братами та учнями пішов до Капернаума й залишився там декілька днів. [13] Наближалася юдейська Пасха, і Ісус піднявся до Єрусалима. [14] У Храмі Він знайшов тих, хто продавав волів, овець та голубів. Біля столів стояли ті, хто міняв гроші. [15] Тоді, зробивши бича з мотузок, Він повиганяв із Храму їх усіх разом з їхніми вівцями та волами. Також Він розкидав гроші та перевернув столи міняльників. [16] А тим, хто продавав голубів, сказав: «Заберіть це звідси! Не робіть із Дому Мого Отця дім торгівлі!» [17] Його учні згадали, що записано в Писанні: «Ревність до Дому Твого поглине Мене». [18] Тоді юдеї запитали Ісуса: ―Яке знамення Ти покажеш нам як доказ того, що маєш право це робити? [19] Ісус відповів: ―Зруйнуйте цей Храм, і за три дні Я відбудую його. [20] Юдеї сказали: ―Цей Храм будувався сорок шість років, а Ти за три дні відбудуєш його? [21] Але Він казав це про Храм Свого тіла. [22] Після того, як Він воскрес із мертвих, Його учні згадали ці слова й повірили Писанню та словам Ісуса. [23] Коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто повірив у Його ім’я, побачивши знамення, які Він творив. [24] Але Ісус не звірявся їм, бо Сам знав усе [25] й не мав потреби, щоб хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині.
